1. Орфоепічний словник української мови

кузня

ку́зня

[куз(')н'а]

-н'і, ор. -знеийу, р. мн. -зеин'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кузня — ку́зня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кузня — г. ковальня; (героїв) П. школа, ур. горнило. Словник синонімів Караванського
  3. кузня — -і, ж. Майстерня (або цех), де обробляють метал куванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кузня — КУ́ЗНЯ, і, ж. Майстерня (або цех), де обробляють метал куванням. Інші збились біля кузень, лагодили броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (О. Стороженко); З великої кузні було чути сопіння ковальського міха і стук коваля (Н. Словник української мови у 20 томах
  5. кузня — КУ́ЗНЯ, КОВА́ЛЬНЯ діал. Андрій, скінчивши ремісну школу, працював у містечковій кузні (М. Хвильовий); Чвалають до ковальні дядьки, несучи поламані сокири, необшиновані колеса, ведучи непідкованих коней (Б. Грінченко). Словник синонімів української мови
  6. кузня — Ку́зня, -ні, -нею; ку́зні, ку́зень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кузня — КУ́ЗНЯ, і, ж. Майстерня (або цех), де обробляють метал куванням. Інші збились біля кузень, лагодили броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (Стор. Словник української мови в 11 томах
  8. кузня — Кузня, -ні ж. Кузница. Вулкан, до кузні дочвалавши, будить зачав всіх ковалів. Котл. Ен. V. 19. ум. кузенька. Чг. 64. Поміж тими кузеньками ковалі кували. Чуб. V. 992. Словник української мови Грінченка