1. Словник української мови в 11 томах

кузов

КУ́ЗОВ, а, ч. Частина автомашини, автобуса тощо, признач. для перевезення людей або вантажу.

За кілька хвилин вантажники навантажили машину, посідали самі в кузов, і машина швидко рушила (Сміл., Сашко, 1957, 128);

Кузов автомобіля потрібний для розміщення вантажу чи пасажирів, він прикріплюється безпосередньо до рами (Автомоб., 1957, 6);

Кузов, сидіння та інші металеві частини [туристичних автобусів] повністю замінено конструкціями з склопласту (Ком. Укр., 6, 1960, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кузов — ку́зов іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кузов — -а, ч. Частина автомашини, автобуса тощо, признач. для перевезення людей або вантажу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кузов — 1. (воза) короб, васаг, драбини, драбинник 2. (торбина) козуб, кузуб, козубень, козубець, козубенька Словник чужослів Павло Штепа
  4. кузов — КУ́ЗОВ, а, ч. Частина автомашини, автобуса і т. ін., признач. для перевезення вантажу або людей. За кілька хвилин вантажники навантажили машину, посідали самі в кузов, і машина швидко рушила (Л. Словник української мови у 20 томах