кузня

Кузня, -ні

ж. Кузница. Вулкан, до кузні дочвалавши, будить зачав всіх ковалів. Котл. Ен. V. 19. ум. кузенька. Чг. 64. Поміж тими кузеньками ковалі кували. Чуб. V. 992.

Значення в інших словниках

1. кузня — ку́зня іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кузня — г. ковальня; (героїв) П. школа, ур. горнило.  Словник синонімів Караванського
3. кузня — [куз(')н'а] -н'і, ор. -знеийу, р. мн. -зеин'  Орфоепічний словник української мови
4. кузня — -і, ж. Майстерня (або цех), де обробляють метал куванням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кузня — КУ́ЗНЯ, і, ж. Майстерня (або цех), де обробляють метал куванням. Інші збились біля кузень, лагодили броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (О. Стороженко); З великої кузні було чути сопіння ковальського міха і стук коваля (Н.  Словник української мови у 20 томах
6. кузня — КУ́ЗНЯ, КОВА́ЛЬНЯ діал. Андрій, скінчивши ремісну школу, працював у містечковій кузні (М. Хвильовий); Чвалають до ковальні дядьки, несучи поламані сокири, необшиновані колеса, ведучи непідкованих коней (Б. Грінченко).  Словник синонімів української мови
7. кузня — Ку́зня, -ні, -нею; ку́зні, ку́зень  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кузня — КУ́ЗНЯ, і, ж. Майстерня (або цех), де обробляють метал куванням. Інші збились біля кузень, лагодили броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (Стор.  Словник української мови в 11 томах