культивування

КУЛЬТИВУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. культивува́ти 2, 3.

Він обіцяв показати інтересні досліди над щепленням рослин і культивуванням різноманітних тварин (Ю. Смолич);

Так чому б таких тапiрiв не розвести в нас? Чому не почати культивування? (О. Чорногуз);

В ній [народній поезії] простежується культивування, підтримання в активному стані традиційних варіантних форм, що втрачені в побутовому мовленні (В. Русанівський).

Значення в інших словниках

1. культивування — культивува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. культивування — [кул'тиевуван':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. культивування — -я, с. Дія за знач. культивувати 2), 3). Культивування вірусів — вирощування вірусів у штучних умовах шляхом зараження тварин, культур клітин і тканин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. культивування — культивува́ння (від лат. cultivo – обробляю) 1. Розведення, вирощування рослин. 2. К. грунту – див. культивація. 3. Розвиток, удосконалення чого-небудь спеціальними способами або прийомами; сприяння розвиткові чого-небудь.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. культивування — ВИРО́ЩУВАННЯ (розмножування старанним доглядом яких-небудь тварин або рослин), РОЗВЕ́ДЕННЯ, КУЛЬТУ́РА спец., КУЛЬТИВУВА́ННЯ. Південь України — основний район вирощування високоякісного зерна (з журналу); Справжній мисливець..  Словник синонімів української мови
6. культивування — КУЛЬТИВУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. культивува́ти 2, 3. Він обіцяв показати інтересні досліди над щепленням рослин і культивуванням різноманітних тварин (Смолич, І, 1958, 77); Культивування цієї [церковнослов’янської] для східних слов’ян XIV— XV ст.  Словник української мови в 11 томах