культурник

КУЛЬТУ́РНИК, а, ч.

1. Прихильник культурництва.

– Треба б нам поговорити про .. національні й просвітні справи, щоб негайно ставать до праці, коли вже нас продражнили “культурниками” (І. Нечуй-Левицький);

Молодіж українська [у 80-х роках XIX ст.] ділилася на “політиків” і “культурників” (В. Самійленко);

Сільський культурник, що з марксівської науки твердо засвоїв конечність економічних передумов, прокинувся в ньому цілком (В. Підмогильний);

Наші культурники до Німеччини їздять (М. Хвильовий).

2. розм. Працівник, що займається культурно-просвітницькою діяльністю в різних установах, організаціях і т. ін.

Читав він про історію землі та про зорі; читав довго й нудно, й багато робітників до кінця лекції встигало добре подрімати. За кілька день [днів] культурник од'їздив додому, й Векша заохотився його одвезти (М. Івченко);

Санаторний культурник влаштував екскурсію до Желєзноводська (О. Десняк);

Культурник беззвучно розкривав і закривав рота, ніби витягнена з води риба, щось намагався відповісти, але слова не йшли з його вуст (І. Волошин).

Значення в інших словниках

1. культурник — культу́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. культурник — Культу́рник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. культурник — КУЛЬТУ́РНИК, а, ч. 1. Прихильник культурництва. — Треба б нам поговорити про.. національні й просвітні справи, щоб негайно ставать до праці, коли вже нас продражнили «культурниками» (Н.-Лев., І, 1956, 621); Молодіж українська [у 80-х роках XIX ст.  Словник української мови в 11 томах
4. культурник — Культурник, -ка м. Распространитель культуры; культурный человѣкъ. Забудь навіки путь хижацтва скверний і до сем'ї культурників вертайся. К. ХП. 73.  Словник української мови Грінченка