культурництво

КУЛЬТУ́РНИЦТВО, а, с.

Течія в середовищі інтелігенції XIX – поч. XX ст., спрямована на просвітительську роботу серед народу.

Соціяльна [соціальна] ж струна хоч і виразно була якийсь час забриніла, але не знайшла підготованої й політично вихованої авдиторії на периферіях і незабаром замовкла, виродившись наприкінці 70-х років у так зване безполітичне культурництво (С. Єфремов);

Я люблю Слобожанщину як свою батьківщину, але ненавиджу її в цілому за традиційне “споконвічне” культурництво хуторянського масштабу (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. культурництво — культу́рництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. культурництво — Культу́рництво, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. культурництво — КУЛЬТУ́РНИЦТВО, а, с. У дореволюційній Росії — напрям серед буржуазної інтелігенції, прихильники якого підміняли справжню боротьбу за інтереси народу просвітительською діяльністю. І.  Словник української мови в 11 томах