кумкати
КУ́МКАТИ, аю, аєш, недок.
Видавати звуки “кум-кум” (про жабу).
Посеред нього [болота] в калюжах кумкали жаби (І. Франко);
Вже сутінь залягла між берегами, кумкало десь жабеня, вода була спокійна, з глянсом (В. Близнець);
Вона від куща плиг, плиг! .. Застрибнула в калюжу, роздула пухирі і почала кумкати і кректати (Ю. Логвин);
// Видавати звуки, схожі на кумкання жаби.
Вони негайно ж охрестили його [француза] жабником, стали кумкати й плигати по-жаб'ячому (Ю. Яновський);
Самі ж вони – потерчатка, кумкають тужно свої зітхання чи, може, свій нескладний спів (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)