кумкати
КУ́МКАТИ, аю, аєш, недок. Видавати звуки «кум-кум» (про жабу).
Посеред нього [болота] в калюжах кумкали жаби (Фр., ІІІ, 1950, 118);
Мені згадалось, як минулої весни сюди, на пустельну заплаву, де росли очерети і кумкали жаби в сонних озерцях, прийшов земснаряд і перший порушив споконвічну тишу гуркотом своїх машин (Жур., Вечір.., 1958, 136);
// Видавати звуки, схожі на крик жаби.
Вони негайно ж охрестили його жабником, стали кумкати й плигати по-жаб’ячому (Ю. Янов., II, 1954, 59).
Словник української мови (СУМ-11)