кумонька

КУ́МОНЬКА, и, ж.

1. Пестл. до кума́.

Поставив козак Нечай Три сторожі в місті, А сам пішов до кумоньки Щуку-рибу з’їсти (Укр.. думи.., 1955, 112);

— Чула я, кумонько, чула теє все; та що ж? — думаю (Л. Укр., III, 1952, 469);

— Ой, зажене вона скоро, ця хімія, хвостатих кумоньок знову до лісу (Рад. Укр., 24.III 1963, 4).

2. перен. Те саме, що кума́ся 2.

Стільки завидющих очей стежило за ним, стільки безглуздих інтриг плели кумоньки довкола його особи (Вільде, Сестри.., 1958, 508).

Значення в інших словниках

1. кумонька — ку́монька іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кумонька — див. кума  Словник синонімів Вусика
3. кумонька — -и, ж. 1》 Пестл. до кума. 2》 перен. Те саме, що кумася 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кумонька — КУ́МОНЬКА, и, ж. 1. Пестл. до кума́. Поставив козак Нечай Три сторожі в місті, А сам пішов до кумоньки Щуку-рибу з'їсти (з народної пісні); – Чула я, кумонько, чула теє все; та що ж? – думаю (Леся Українка); – Пісню, кумонько! Пісню!...  Словник української мови у 20 томах
5. кумонька — Кумонька, кумочка, -ки ж. ум. отъ кума.  Словник української мови Грінченка