кумонька

КУ́МОНЬКА, и, ж.

1. Пестл. до кума́.

Поставив козак Нечай Три сторожі в місті, А сам пішов до кумоньки Щуку-рибу з'їсти (з народної пісні);

– Чула я, кумонько, чула теє все; та що ж? – думаю (Леся Українка);

– Пісню, кумонько! Пісню! Кума Марина охоче поклала ложку і почала виводити високим дзвінким голосом (О. Бердник);

– Я тобі, кумонько, так скажу... От ти б, якби тільки Петра любила... Голою б хутором швендяла? (Люко Дашвар);

– Що там лисячий хвіст проти шуби з нейлону! Ой, зажене вона скоро, ця хімія, хвостатих кумоньок знову до лісу (з газ.).

2. перен. Те саме, що кума́ся 2.

Стільки завидющих очей стежило за ним, стільки безглуздих інтриг плели кумоньки довкола його особи (Ірина Вільде);

Через півроку лубенські цокотухи рознесли вістку: “Кумонько, ви чули, ви бачили, Ганна Сорочиха зачереватіла! Від кого б то?” (В. Малик);

Запроси кумоньок пообідати разом і послухай – не дуже прислухаючись – їхні поради (із журн.).

Значення в інших словниках

1. кумонька — ку́монька іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кумонька — див. кума  Словник синонімів Вусика
3. кумонька — -и, ж. 1》 Пестл. до кума. 2》 перен. Те саме, що кумася 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кумонька — КУ́МОНЬКА, и, ж. 1. Пестл. до кума́. Поставив козак Нечай Три сторожі в місті, А сам пішов до кумоньки Щуку-рибу з’їсти (Укр.. думи.., 1955, 112); — Чула я, кумонько, чула теє все; та що ж? — думаю (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
5. кумонька — Кумонька, кумочка, -ки ж. ум. отъ кума.  Словник української мови Грінченка