кумочка
КУ́МОЧКА, и, ж.
Те саме, що ку́монька.
– Ні, – каже [Ївга], – кумочко, голубочко, ні, моя рідна тітусю! Вже мені не до знахурки! Ходім до волості (Г. Квітка-Основ'яненко);
Усі змішались. Маланка обіймала вже ковалиху. – Кумочко, кумо... (М. Коцюбинський);
То, кумочко, чорт заволодів, не мав би моці, над Іваном та орудував, доки ним не потішився (І. Чендей);
А молоденькі медсестри, які на дозвіллі обмінюються глянцевими журналами і не пропускають світську хроніку, саме такими цікавими кумочками і є (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)