кумпан
КУМПА́Н, а, ч., діал.
Компаньйон, товариш.
Камінь скрізь зчорнів від крові, Та не знають цеї мови Незагоєної рани Папа та його кумпани (І. Франко);
– На вулиці маму перестрів бандит Крючок з своїми кумпанами (Ю. Мельничук);
– Ну, нарешті маю кумпанів до войни [війни]! – підбадьорився Василь (О. Лисяк);
Один віл для пана, другий віл для хана, третій для гетьмана, а один для кумпана (П. Загребельний);
Одного разу ми його [Хуст] проїхали – у цілоденній автобусній подорожі від нашого кумпана Майора назад до Ужгорода (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)