кумпан
КУМПА́Н, а, ч., діал. Компаньйон.
Камінь скрізь зчорнів від крові. Та не знають цеї мови Незагоєної рани Папа та його кумпани (Фр., XIII, 1954, 392);
— На вулиці маму перестрів бандит Крючок з своїми кумпанами, примусили зайти до хати бандитського підсобника Герпініна (Мельн., Коли кров.., 1960, 124).
Словник української мови (СУМ-11)