1. Словник української мови у 20 томах

кумочка

КУ́МОЧКА, и, ж.

Те саме, що ку́монька.

– Ні, – каже [Ївга], – кумочко, голубочко, ні, моя рідна тітусю! Вже мені не до знахурки! Ходім до волості (Г. Квітка-Основ'яненко);

Усі змішались. Маланка обіймала вже ковалиху. – Кумочко, кумо... (М. Коцюбинський);

То, кумочко, чорт заволодів, не мав би моці, над Іваном та орудував, доки ним не потішився (І. Чендей);

А молоденькі медсестри, які на дозвіллі обмінюються глянцевими журналами і не пропускають світську хроніку, саме такими цікавими кумочками і є (А. Кокотюха).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумочка — ку́мочка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кумочка — див. кума Словник синонімів Вусика
  3. кумочка — -и, ж. Те саме, що кумонька. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кумочка — КУ́МОЧКА, и, ж. Те саме, що ку́монька. — Ні, — каже [ївга],— кумочко, голубочко, ні, моя рідна тітусю! Вже мені не до знахурки! Ходім до волості (Кв.-Осн., II, 1956, 261); Усі змішались. Маланка обіймала вже ковалиху.— Кумочко, кумо… (Коцюб., II, 1955, 76). Словник української мови в 11 томах