кумкання

КУ́МКАННЯ, я, с. Дія за знач. ку́мкати і звуки, утворювані цією дією.

Де колись човни плавали, там лопушина розпустила свої широкі листи, і хіба тілько уночі кумкання жаб нагадувало, що там колись була вода (Мирний, IV, 1955, 16);

Щебетання солов’їне та тихе кумкання жаб долітає в розчинене вікно (Головко, І, 1957, 374);

На ставу повільно і голосно закумкали жаби, і Павло Михайлович, наче колись у дитинстві, почув у їхньому кумканні: «Кум, кума» (Кучер, Прощай.., 1957, 469).

Значення в інших словниках

1. кумкання — ку́мкання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кумкання — -я, с. Дія за знач. кумкати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кумкання — КУ́МКАННЯ, я, с. Дія за знач. ку́мкати і звуки, утворювані цією дією. Де колись човни плавали, там лопушина розпустила свої широкі листи, і хіба тілько уночі кумкання жаб нагадувало, що там колись була вода (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах