кумувати

КУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

Брати участь в обряді хрещення дитини, стаючи кумом або кумою її батьків.

– Що тепер на тобі та на твоїй дочці – я вам дарую, щоб ви пам'ятали той день, коли в мене кумували (Панас Мирний);

Цимбаленко позавчора кумував у Катрі (Л. Яновська);

Ішов він і тримав на обличчі зневагу до кожного, хто відмовився йому кумувати (Валерій Шевчук);

Слуга з Добромиля був кумом на хрестинах в Терновій. Я теж там кумував (Г. Пагутяк).

Значення в інших словниках

1. кумувати — кумува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кумувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Брати участь в обряді хрещення дитини, стаючи кумом або кумою її батьків. 2》 жарг. Виконувати таємні доручення кума (у 4 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кумувати — КУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Брати участь в обряді хрещення дитини, стаючи кумом або кумою її батьків. — Що тепер на тобі та на твоїй дочці — я вам дарую, щоб ви пам’ятали той день, коли в мене кумували (Мирний, IV, 1955, 228); Цимбаленко позавчора кумував у Катрі (Л. Янов., І, 1959, 83).  Словник української мови в 11 томах
4. кумувати — Кумува́ти, -мую, -єш гл. Быть воспріемникомъ, кумовать. Ой не того прийшли до тебе да шоб кумувати, а ми того прийшли до тебе, щоб рощитати. Макс.  Словник української мови Грінченка