кумувати

КУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Брати участь в обряді хрещення дитини, стаючи кумом або кумою її батьків.

— Що тепер на тобі та на твоїй дочці — я вам дарую, щоб ви пам’ятали той день, коли в мене кумували (Мирний, IV, 1955, 228);

Цимбаленко позавчора кумував у Катрі (Л. Янов., І, 1959, 83).

Значення в інших словниках

1. кумувати — кумува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кумувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Брати участь в обряді хрещення дитини, стаючи кумом або кумою її батьків. 2》 жарг. Виконувати таємні доручення кума (у 4 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кумувати — КУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Брати участь в обряді хрещення дитини, стаючи кумом або кумою її батьків. – Що тепер на тобі та на твоїй дочці – я вам дарую, щоб ви пам'ятали той день, коли в мене кумували (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах
4. кумувати — Кумува́ти, -мую, -єш гл. Быть воспріемникомъ, кумовать. Ой не того прийшли до тебе да шоб кумувати, а ми того прийшли до тебе, щоб рощитати. Макс.  Словник української мови Грінченка