купаний
КУ́ПАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до купа́ти.
У молоці купана, росою мальована, панська чічка (Б.-І. Антонич);
– Ще не купаний? А Нептун таких купати велить! (О. Гончар);
Мальва була бадьорою, з задоволенням дивилася на неї Марія – загартовувалося дитя, ніби тут і вродилося. Засмагла й витривала, як оте татарча, що в солі купане (Р. Іваничук);
* Образно. Летять у ніч безжальну і глуху Лапаті іскри, купані у поросі Холодного Чумацького Шляху (П. Гірник);
* У порівн. Тоді пані, Лідчина мама, каже своїм білим, якби щохвилиночки купаним, обличчям: – Панна Даруся має таке гарне волоссячко, гріх був би псувати його руркою (Ірина Вільде).
◇ (1) Ку́паний в окро́пі – дуже запальний, невитриманий.
Хіба він не знає тих шибайголів, купаних в окропі!.. (М. Коцюбинський);
(2) [Як (мов, ні́би і т. ін.)] ку́паний у барві́нку (у люби́стку) – дуже вродлива людина.
І той Чайченко! Чи він у барвінку купаний, що так дівчат чарує? (Марко Вовчок);
В хату вскочила Маруся. Струнка, вродлива, мов купана в любистку, вона внесла з собою запах осіннього бадьорого вітру (П. Панч);
– Поглянь, Цоро, який він гарний, наче в барвінку купаний (І. Пільгук).
Словник української мови (СУМ-20)