купля
КУ́ПЛЯ, і, ж.
1. розм., рідко. Те саме, що купі́вля.
Що дар, то дар, а що купля, то купля (прислів'я);
Сей Іваненко напропале закохався у ярмарках, у куплі та в продажі (Марко Вовчок);
Треба, щоб купля була найвигіднішою (М. Стельмах).
2. заст. Покупка.
Хіба поїде у місто за куплями для празника великого або вже по якому-небудь дуже гарячому ділу (Панас Мирний);
Вино, .. прикраси та всяка грецька купля не займали багато місця [на суднах] (Юліан Опільський).
Словник української мови (СУМ-20)