купляти

КУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого, що, розм.

Те саме, що купува́ти.

– От, коли б таких та спродувати, чи купляти, – були б торги (Марко Вовчок);

– Купець купляє для прибутку, на те він і купець! – вужчають очі Терентія (М. Стельмах);

Він раптом почав купляти оберемками явно безнадійні акції, і вже через годину вони підстрибували на кілька пунктів (М. Білкун);

“Він що – купляє мене?!” – мигнула в Кларнеса розпачлива думка (В. Чемерис);

Діти, котрі не мали біля хати квітника, мусили купляти букети на базарі (Любко Дереш).

Значення в інших словниках

1. купляти — купля́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. купляти — -яю, -яєш, недок., перех., розм., рідко. Те саме, що купувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. купляти — КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИ розм., НАБУВА́ТИ розм., ОКУПА́ТИ діал.; НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИ розм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. купляти — Купля́ти, -пля́ю, -пля́єш; купля́й, -ля́йте; купля́в; літерат.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. купляти — КУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм., рідко. Те саме, що купува́ти 1. — От, коли б таких та спродувати, чи купляти,— були б торги (Вовчок, І, 1955, 217); — Купець купляє для прибутку, на те він і купець! — вужчають очі Терентія (Стельмах, І, 1962, 179).  Словник української мови в 11 томах
6. купляти — Купля́ти, -ля́ю, -єш гл. Покупать. Що ти, мій Степане, там будеш куплять? Чуб. V. 635. От вони пішли в містечко і почали все куплять. Рудч. Ск. І. 200.  Словник української мови Грінченка