купна

КУПНА́, и́, ж., діал.

Купівля.

– Сама рада, і дякувати Богу, що діждалася тих грошенят, а щодо купни коня, то кінська мати ще не згинула (О. Кобилянська);

Позатим “Руська Правда” нормувала справи позички й кредиту, купна й продажі та власності й спадщини (із журн.).

Значення в інших словниках

1. купна — КУПНА́, и́, ж., діал. Купівля. Не раз на торзі по купні, коли контрагенти питаються один одного, відки вони, то ще жаден вороницький не приповівся, що він з Воронич (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах