купна

КУПНА́, и́, ж., діал. Купівля.

Не раз на торзі по купні, коли контрагенти питаються один одного, відки вони, то ще жаден вороницький не приповівся, що він з Воронич (Март., Тв., 1954, 266);

— Сама рада, і дякувати богу, що діждалася тих грошенят, а щодо купни коня, то кінська мати ще не згинула (Коб., III, 1956, 537).

Значення в інших словниках

1. купна — КУПНА́, и́, ж., діал. Купівля. – Сама рада, і дякувати Богу, що діждалася тих грошенят, а щодо купни коня, то кінська мати ще не згинула (О. Кобилянська); Позатим “Руська Правда” нормувала справи позички й кредиту, купна й продажі та власності й спадщини (із журн.).  Словник української мови у 20 томах