курай
КУРА́Й¹, ю́, ч.
Трав'яниста степова рослина родини амарантових з жорстким колючим стеблом, поширена на чорноземних і піщаних ґрунтах.
Вітер гнав із поля мокрий курай (В. Близнець);
І бачив жовтий степ безлюдний, сухий курай, щетини трав (П. Мовчан);
Хатина, плетена з лози, глиною обмазана, кураєм крита (В. Чемерис);
Взимку топили хати очеретом, соломою, бур'яном, кураєм, кизяком (Д. Білий);
Курай росте в посівах різних культур (з наук. літ.);
* У порівн. Вирвали свій корінь – і по світі Котимось, неначе кураї (І. Гнатюк).
△ (1) Поташе́вий кура́й – трав'яниста рослина групи перекотиполе, яку використовували для виробництва мила.
В Іспанії спалювали поташевий курай і так отримували лужний попіл, який називали бариллою (з наук.-попул. літ.).
КУРА́Й², я, ч.
Старовинний народний башкирський музичний інструмент; вид сопілки.
Ти кобзу любиш ніжнодзвонную, а я – співаючий курай (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)