куражитися
КУРА́ЖИТИСЯ, а́жуся, а́жишся, недок., розм.
1. Поводитися з удаваною хоробрістю, збуджено, розв'язно.
Куражиться, як голий на їжакові (прислів'я);
– Неси ще!.. – куражився Кажан. – Та гляди – найкращого. Ми звикли гарний самогон пити (М. Хвильовий);
Цей моторошний гомін накочувався хвилями й змушував стискатись людські серця, тільки Камбіс так само куражився й ходив од одного гуртика царедворців до іншого, хлюпаючи на білу кам'яну підлогу червоним вином (І. Білик).
2. над ким. Знущатися, збиткуватися над ким-небудь.
“Чоловік” називається: вдома над жінкою куражиться, в зборні горло дере: “Я хазяїн” (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)