кураїна
КУРАЇ́НА, и, ж.
Одна стеблина кураю (див. кура́й¹).
Он серед сивого відкритого простору темніє якась стеблина, мабуть, водорость, занесена під час припливу з Азова, або кураїна, закочена вітром зі степу (О. Гончар);
* У порівн. Ганяє вітер долі, мов кураїну (Василь Шевчук);
Затужила моя душа за Мартохою, мов кураїна в степу за благодатним дощиком (Є. Гуцало);
Щастя для людини зовсім не в тому, щоб носитись по світу, немов та суха кураїна (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)