кураїна

КУРАЇ́НА, и, ж.

Одна стеблина кураю (див. кура́й¹).

Он серед сивого відкритого простору темніє якась стеблина, мабуть, водорость, занесена під час припливу з Азова, або кураїна, закочена вітром зі степу (О. Гончар);

* У порівн. Ганяє вітер долі, мов кураїну (Василь Шевчук);

Затужила моя душа за Мартохою, мов кураїна в степу за благодатним дощиком (Є. Гуцало);

Щастя для людини зовсім не в тому, щоб носитись по світу, немов та суха кураїна (П. Загребельний).