курдупель
КУРДУ́ПЕЛЬ, я, ч., фам.
Низькоросла людина.
– Ніколи по такім курдупелі, як ти, я не сподівався стільки хитрощів (І. Франко);
Цього разу Стратон Стратонович не імітував французького курдупеля, а йшов широким кроком стройового офіцера, віддаючи честь своєму двійникові у сірій папасі (В. Чемерис);
Якийсь міцненький курдупель підбіг до Онисі (В. Шкляр);
Між столиками з діловим виглядом снує якийсь курдупель (Ю. Винничук);
* У порівн. – А ти от Явдохала, низька як курдупель, а Оксана – така поворотниця, як ведмідь (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)