курдупель
КУРДУ́ПЕЛЬ, пеля, ч., фам. Коротун, куций.
— Ніколи по такім курдупелі, як ти, я не сподівався стільки хитрощів (Фр., VI, 1951, 194);
*У порівн. — А ти от Явдохала, низька як курдупель (Крим., Вибр., 1965,409).
Словник української мови (СУМ-11)