курйозний
КУРЙО́ЗНИЙ, а, е.
Який виглядає як курйоз; дивний (у 1 знач.), кумедний.
Знайомість з доктором і його жінкою – курйозні.., бо вони поклонники моїх оповідань, які читали в польському перекладі (М. Коцюбинський);
Талановитий і справжній, інколи курйозний, завжди експансивний і щирий, Володимир Сосюра належить до поетів, за якими ходить популярність (М. Зеров);
Вона ніяк не могла зібрати думки й оговтатися в несподіваних і курйозних – коли не сказати більше – обставинах (Ю. Смолич);
Я думав про інспектора гімназії Ленсаля, відомого тим, що хотів стати поліцейським, але через курйозну випадковість змушений був задовольнитися місцем інспектора (Валерій Шевчук);
Особливо курйозними були стосунки між колишніми товаришами-студентами (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)