курчачий
КУРЧА́ЧИЙ, а, е.
Прикм. до курча́.
Ми прикладали вуха і справді чули якесь квоктання, схоже на курчаче (Ю. Винничук);
Треба бачити, як переможець смачно перегризе м'якеньке курчаче горло! (А. Кокотюха);
Жінка винесла якось їжу улюбленому Тузику й почула з темного кута будки курчачий писк (з газ.);
* Образно. Козурін знову ждав нас на в'їзді коло вартового, але не кричав і не корчив із себе велике цебе, а тільки видовжував свою курчачу шийку (П. Загребельний);
// Признач. для курчат.
З 20 дня життя курчатам починають згодовувати спеціальний курчачий комбікорм (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)