курчин

КУ́РЧИН, а, е, розм.

Прикм. до ку́рка.

Рiд курячий на те репетування Iз бур'янiв, Збирається, щоб курчине придбання Побачити, сокоче й сокотить (Б. Грінченко);

Курчине кудкудакання;

// Який належить курці.

Вже в роті в нього [Джека] весь курчин хвіст, а курка сидить зверху на хліві й одчайдушно всіх запитує: – Куда-куда-куда?! Куда-куда-куда?! (Остап Вишня).

Значення в інших словниках

1. курчин — ку́рчин прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. курчин — -а, -е, розм. Прикм. до курка. || Який належить курці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. курчин — КУ́РЧИН, а, е, розм. Прикм. до ку́рка; // Який належить курці.  Словник української мови в 11 томах
4. курчин — Курчин, -а, -е Принадлежащій курицѣ. Курчина сем'я. К. Дз. 138.  Словник української мови Грінченка