курчин
КУ́РЧИН, а, е, розм.
Прикм. до ку́рка.
Рiд курячий на те репетування Iз бур'янiв, Збирається, щоб курчине придбання Побачити, сокоче й сокотить (Б. Грінченко);
Курчине кудкудакання;
// Який належить курці.
Вже в роті в нього [Джека] весь курчин хвіст, а курка сидить зверху на хліві й одчайдушно всіх запитує: – Куда-куда-куда?! Куда-куда-куда?! (Остап Вишня).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- курчин — ку́рчин прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- курчин — -а, -е, розм. Прикм. до курка. || Який належить курці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- курчин — КУ́РЧИН, а, е, розм. Прикм. до ку́рка; // Який належить курці. Словник української мови в 11 томах
- курчин — Курчин, -а, -е Принадлежащій курицѣ. Курчина сем'я. К. Дз. 138. Словник української мови Грінченка