курітися
КУРІ́ТИСЯ, кури́ться, рідко курі́ється, недок.
1. Те саме, що курі́ти¹.
Чимале дворище, ще вчора застроєне, по-господарськи впорядковане, тепер, все покрите попелом, курілось (Панас Мирний);
Бійці встигли вже витягти екіпаж, на якому курілася одежа (П. Панч);
Підняв недопалок. Він ще курівся (Ю. Збанацький);
Скрізь, на всіх схилах і пагорбах, у всіх долинах і видолках курілися вогні (І. Білик).
2. над чим, з чого, безос. Те саме, що кури́тися¹ 2.
Над хатою ледь курілось (Ю. Збанацький);
Сплюндроване вщент місто курілося (В. Малик).
3. чим і без дод. Те саме, що кури́тися¹ 3, 4.
Із верб, що обступали Морозенкове подвір'я, накрапало місячне проміння і роса, а за подвір'ям легеньким відпаром курілося озерце (М. Стельмах);
Тихо курілися луки, переливаючись барвами (Яків Баш);
Став курівся каламутною поземкою, сніговий вихор тоскно завивав на льоду (В. Кучер);
// безос.
На невеличкому подвір'ї .. грався холодний, гострий, як бритва, вітер, не снігом курілося, а піском і сажею (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)