курітися

КУРІ́ТИСЯ, кури́ться, рідко курі́ється, недок.

1. Те саме, що курі́ти¹.

Чимале дворище, ще вчора застроєне, по-господарськи впорядковане, тепер, все покрите попелом, курілось (Панас Мирний);

Бійці встигли вже витягти екіпаж, на якому курілася одежа (П. Панч);

Підняв недопалок. Він ще курівся (Ю. Збанацький);

Скрізь, на всіх схилах і пагорбах, у всіх долинах і видолках курілися вогні (І. Білик).

2. над чим, з чого, безос. Те саме, що кури́тися¹ 2.

Над хатою ледь курілось (Ю. Збанацький);

Сплюндроване вщент місто курілося (В. Малик).

3. чим і без дод. Те саме, що кури́тися¹ 3, 4.

Із верб, що обступали Морозенкове подвір'я, накрапало місячне проміння і роса, а за подвір'ям легеньким відпаром курілося озерце (М. Стельмах);

Тихо курілися луки, переливаючись барвами (Яків Баш);

Став курівся каламутною поземкою, сніговий вихор тоскно завивав на льоду (В. Кучер);

// безос.

На невеличкому подвір'ї .. грався холодний, гострий, як бритва, вітер, не снігом курілося, а піском і сажею (Ю. Збанацький).