куріти

КУРІ́ТИ¹, кури́ть, недок.

Горіти слабо, виділяючи при цьому дим.

Вкине [Чіпка] у піч гнилої соломи, – тліє вона там собі та курить (Панас Мирний);

Тільки перед завісою .. горіло кілька ламп; одна з них, проти капітана, просто куріла (Олесь Досвітній);

У руках ще куріла цигарка – підніс [Тихін] до вусів, затягся жадібно нею раз, удруге (А. Головко);

Ту ніч провели під голим небом, тулячись навколо багаття, яке більше куріло, ніж давало тепло, бо пішов тоскний набридливий дощ (І. Білик);

* Образно. Що виражає твоя вже давно не пряма, а колись схожа на арбалет постава? Або твій розбухлий образ? Чому він курить, а не сяє? (В. Діброва);

// Сповнювати повітря димом.

Черевата піч потріскалась, – диміла, куріла (Панас Мирний);

Куріли чорні, обгорілі сволоки, балки (В. Винниченко);

Пронь похилився спиною до стіни і, випустивши з руки зброю, з якої курів дим, схилився на бік, на підлогу (Т. Осьмачка);

Залізні цеглини вже давно почорніли, а горна перестали куріти (Н. Королева).

КУРІ́ТИ², ри́ть, недок.

Підіймати куряву вгору; виділяти пил.

Каменем вислані улиці, зранку политі, щоб не куріли, вилискувались на сонці широкими сірими кругляками (Панас Мирний);

Виліз я на горб – під горбом нові будівлі й молотарка курить (Д. Бузько);

Ідуть полки. Курять шляхи походні (М. Бажан);

Вона вже лопотіла стежкою, аж куріло, і в устах їй горів чудний, солонуватий посмак (О. Забужко);

// Здійматися вгору (про пил, сніг, туман і т. ін.).

З шинелі летять клапті сукна і курить пилюка (Григорій Тютюнник);

Осінній степ .. лежав тепер у чорних ранах, і тільки над ними ледь-ледь курів туманець відпару (М. Стельмах);

Над землею курів парок, хвилями гойдалося легке сріблясте марево (Я. Гримайло);

Тільки сніг із-під копит курить (В. Барка);

* У порівн. Ззаду так як дим курить, Степ кругом синіє (Л. Боровиковський);

// чим. Наповнювати повітря випарами.

Роти курять парою у вирипаному залi, пахне одеколоном i кожухами (Р. Андріяшик).

◇ (1) Аж кури́ть:

а) бути в розпалі, в стані найвищого напруження.

Вітром майнула [Катерина] до гурту, де аж куріла гульня (С. Васильченко);

б) дуже завзято, уперто.

Ото вискакує з води проклятий ірод, і що розженеться проти Кожум'яки, то він його булавою луп та луп, аж луна йде. Бились-бились – аж курить (з казки).