куріти
КУРІ́ТИ¹, кури́ть, недок.
Горіти слабо, виділяючи при цьому дим.
Вкине [Чіпка] у піч гнилої соломи, – тліє вона там собі та курить (Панас Мирний);
Тільки перед завісою .. горіло кілька ламп; одна з них, проти капітана, просто куріла (Олесь Досвітній);
У руках ще куріла цигарка – підніс [Тихін] до вусів, затягся жадібно нею раз, удруге (А. Головко);
Ту ніч провели під голим небом, тулячись навколо багаття, яке більше куріло, ніж давало тепло, бо пішов тоскний набридливий дощ (І. Білик);
* Образно. Що виражає твоя вже давно не пряма, а колись схожа на арбалет постава? Або твій розбухлий образ? Чому він курить, а не сяє? (В. Діброва);
// Сповнювати повітря димом.
Черевата піч потріскалась, – диміла, куріла (Панас Мирний);
Куріли чорні, обгорілі сволоки, балки (В. Винниченко);
Пронь похилився спиною до стіни і, випустивши з руки зброю, з якої курів дим, схилився на бік, на підлогу (Т. Осьмачка);
Залізні цеглини вже давно почорніли, а горна перестали куріти (Н. Королева).
КУРІ́ТИ², ри́ть, недок.
Підіймати куряву вгору; виділяти пил.
Каменем вислані улиці, зранку политі, щоб не куріли, вилискувались на сонці широкими сірими кругляками (Панас Мирний);
Виліз я на горб – під горбом нові будівлі й молотарка курить (Д. Бузько);
Ідуть полки. Курять шляхи походні (М. Бажан);
Вона вже лопотіла стежкою, аж куріло, і в устах їй горів чудний, солонуватий посмак (О. Забужко);
// Здійматися вгору (про пил, сніг, туман і т. ін.).
З шинелі летять клапті сукна і курить пилюка (Григорій Тютюнник);
Осінній степ .. лежав тепер у чорних ранах, і тільки над ними ледь-ледь курів туманець відпару (М. Стельмах);
Над землею курів парок, хвилями гойдалося легке сріблясте марево (Я. Гримайло);
Тільки сніг із-під копит курить (В. Барка);
* У порівн. Ззаду так як дим курить, Степ кругом синіє (Л. Боровиковський);
// чим. Наповнювати повітря випарами.
Роти курять парою у вирипаному залi, пахне одеколоном i кожухами (Р. Андріяшик).
◇ (1) Аж кури́ть:
а) бути в розпалі, в стані найвищого напруження.
Вітром майнула [Катерина] до гурту, де аж куріла гульня (С. Васильченко);
б) дуже завзято, уперто.
Ото вискакує з води проклятий ірод, і що розженеться проти Кожум'яки, то він його булавою луп та луп, аж луна йде. Бились-бились – аж курить (з казки).
Значення в інших словниках
- куріти — курі́ти 1 дієслово недоконаного виду горіти, виділяючи дим рідко курі́ти 2 дієслово недоконаного виду здіймати куряву Орфографічний словник української мови
- куріти — КУРИТИСЯ; (- сніг, куряву) кушпелити, кушпотіти. Словник синонімів Караванського
- куріти — I -рить, рідко куріє, недок. Горіти слабо, виділяючи при цьому дим. || Сповнювати повітря димом. II -рить, недок. 1》 Підіймати куряву вгору. 2》 Здійматися вгору (про пил, сніг, туман і т. ін.). || чим. Те саме, що парувати I 1). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- куріти — Ію, -ієш, рідко, недок. Горіти слабо, виділяючи при цьому дим. Куріють вигаслі багаття, собаки виють до зірок... (ЗД:43); Куріє руїна. Кривавим стікає потоком, і сонце татарське — стожальне — разить наповал. (П-1:45). Словник поетичної мови Василя Стуса
- куріти — аж кури́ть. 1. Бути в розпалі, в стані найвищого напруження. Вітром майнула (Катерина) до гурту, де аж куріла гульня (С. Васильченко). 2. Дуже завзято, уперто. Фразеологічний словник української мови
- куріти — ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) (виділяти, випускати дим), ДИМИ́ТИСЯ (ДИМІ́ТИСЯ), КУРІ́ТИ (КУРИ́ТИ), КУРІ́ТИСЯ (КУРИ́ТИСЯ), ЧАДИ́ТИ (ЧАДІ́ТИ), ДИМУВА́ТИ розм., КАДИ́ТИ розм.; КОПТІ́ТИ (густо, з кіпоттю). На обрії димить пароплав (О. Словник синонімів української мови
- куріти — Курі́ти, -рю́, -ри́ш, -ря́ть = кури́тися Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- куріти — КУРІ́ТИ¹, кури́ть, рідко курі́є, недок. Горіти слабо, виділяючи при цьому дим. Вкине [Чіпка] у піч гнилої соломи,— тліє вона там собі та курить (Мирний, II, 1954, 193); Тільки перед завісою.. Словник української мови в 11 томах
- куріти — Куріти, -рію, -рієш гл. Быть пыльнымъ, пылить. Кропить дощик дороженьку, да щоб не куріла. Макс. Тепер не курітиме, — дощик пройшов. Знов щось куріє, тільки не туди, а відтіль ближче, ближче, пил такий збива. Г. Барв. 74. Словник української мови Грінченка