1. Фразеологічний словник української мови

куріти

аж кури́ть. 1. Бути в розпалі, в стані найвищого напруження. Вітром майнула (Катерина) до гурту, де аж куріла гульня (С. Васильченко). 2. Дуже завзято, уперто. Ото вискакує з води проклятий ірод, і що розженеться проти Кожум’яки, то він його булавою луп та луп, аж луна йде. Бились-бились — аж курить (Укр.. казки).

аж пил (пилю́ка) кури́ть. Дуже інтенсивно, напружено, сильно. — А Ласій таки курник будує.— Будує? — Аж пил курить (Ю. Збанацький); За віком (Конопельський) — теж не жовторотий підліток. Можна було вже й у вечірній (школі) вчитись. І працювати так, щоб аж пилюка куріла (Ю. Збанацький); аж кури́ть. Бились-бились — аж курить, аж іскри скачуть (Укр.. казки).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куріти — курі́ти 1 дієслово недоконаного виду горіти, виділяючи дим рідко курі́ти 2 дієслово недоконаного виду здіймати куряву Орфографічний словник української мови
  2. куріти — КУРИТИСЯ; (- сніг, куряву) кушпелити, кушпотіти. Словник синонімів Караванського
  3. куріти — I -рить, рідко куріє, недок. Горіти слабо, виділяючи при цьому дим. || Сповнювати повітря димом. II -рить, недок. 1》 Підіймати куряву вгору. 2》 Здійматися вгору (про пил, сніг, туман і т. ін.). || чим. Те саме, що парувати I 1). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. куріти — Ію, -ієш, рідко, недок. Горіти слабо, виділяючи при цьому дим. Куріють вигаслі багаття, собаки виють до зірок... (ЗД:43); Куріє руїна. Кривавим стікає потоком, і сонце татарське — стожальне — разить наповал. (П-1:45). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. куріти — КУРІ́ТИ¹, кури́ть, недок. Горіти слабо, виділяючи при цьому дим. Вкине [Чіпка] у піч гнилої соломи, – тліє вона там собі та курить (Панас Мирний); Тільки перед завісою .. Словник української мови у 20 томах
  6. куріти — ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) (виділяти, випускати дим), ДИМИ́ТИСЯ (ДИМІ́ТИСЯ), КУРІ́ТИ (КУРИ́ТИ), КУРІ́ТИСЯ (КУРИ́ТИСЯ), ЧАДИ́ТИ (ЧАДІ́ТИ), ДИМУВА́ТИ розм., КАДИ́ТИ розм.; КОПТІ́ТИ (густо, з кіпоттю). На обрії димить пароплав (О. Словник синонімів української мови
  7. куріти — Курі́ти, -рю́, -ри́ш, -ря́ть = кури́тися Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. куріти — КУРІ́ТИ¹, кури́ть, рідко курі́є, недок. Горіти слабо, виділяючи при цьому дим. Вкине [Чіпка] у піч гнилої соломи,— тліє вона там собі та курить (Мирний, II, 1954, 193); Тільки перед завісою.. Словник української мови в 11 томах
  9. куріти — Куріти, -рію, -рієш гл. Быть пыльнымъ, пылить. Кропить дощик дороженьку, да щоб не куріла. Макс. Тепер не курітиме, — дощик пройшов. Знов щось куріє, тільки не туди, а відтіль ближче, ближче, пил такий збива. Г. Барв. 74. Словник української мови Грінченка