1. Орфографічний словник української мови

курітися

курі́тися

дієслово недоконаного виду

диміти; парувати

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курітися — куриться, рідко куріється, недок. 1》 Те саме, що куріти I. 2》 над чим, з чого, безос. Те саме, що куритися I 2). 3》 Те саме, що куритися I 3), 4》 || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. курітися — КУРІ́ТИСЯ, кури́ться, рідко курі́ється, недок. 1. Те саме, що курі́ти¹. Чимале дворище, ще вчора застроєне, по-господарськи впорядковане, тепер, все покрите попелом, курілось (Панас Мирний); Бійці встигли вже витягти екіпаж, на якому курілася одежа (П. Словник української мови у 20 томах
  3. курітися — ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) (виділяти, випускати дим), ДИМИ́ТИСЯ (ДИМІ́ТИСЯ), КУРІ́ТИ (КУРИ́ТИ), КУРІ́ТИСЯ (КУРИ́ТИСЯ), ЧАДИ́ТИ (ЧАДІ́ТИ), ДИМУВА́ТИ розм., КАДИ́ТИ розм.; КОПТІ́ТИ (густо, з кіпоттю). На обрії димить пароплав (О. Словник синонімів української мови
  4. курітися — КУРІ́ТИСЯ, кури́ться, рідко курі́ється, недок. 1. Те саме, що курі́ти¹. Чимале дворище, ще вчора застроєне, по-господарськи впорядковане, тепер, все покрите попелом, курілось (Мирний, III, 1954, 342); Підняв недопалок. Він ще курівся (Збан., Курил. Словник української мови в 11 томах