курія

КУ́РІЯ, ї, ж., іст.

1. У Стародавньому Римі – одиниця родової організації суспільства, що складалася з 10 родів.

В період утворення держави курії стали найважливішим військово-політичним осередком римського суспільства (з наук. літ.);

Кожна курія мала свого вождя, збиралася на збори, що вирішували внутрішні справи, і з єдиною думкою виступала на загальних зборах всіх 30 курій (з навч. літ.).

2. У Стародавньому Римі – міський сенат, а також будинок, де сенат збирався.

Курія далі чекала .. Не до снаги-бо мені був той почесний тягар: Тіло незвичне було, та й душа не лежала до праці (М. Зеров, пер. з тв. Овідія).

3. У деяких країнах – розряд виборців за якоюсь ознакою (майно, стан, національність і т. ін.).

Недавно у соймі д. Романчук поклав внесок тільки на безпосередні вибори по селах на основі теперішної ординації виборчої з поділами на курії (М. Драгоманов);

Отже, початок історії був таким, що для недалеких сеймових виборів із сільської курії ми мали трьох кандидатів (І. Франко);

Мій батько стояв на тому, що мандат з сільської курії належиться вам як кандидатові від селянства (Б. Лепкий);

Повітові земства, що були створені в 1864 р. в більшості українських губерній, обиралися населенням, яке розділялося на три курії: повітові поміщики, міська курія і селянська курія (з навч. літ.).

(1) Ри́мська (па́пська) ку́рія – сукупність центральних інституцій та установ, через які під керівництвом папи провадиться внутрішнє і зовнішнє управління справами католицької церкви.

Курія (папська, або римська) – папська установа для керування цілою католицькою церквою (І. Франко);

Зростання прибутків пана Бжеського обіцяло пану пробощу з римською курією чималу користь (З. Тулуб);

У XIV столітті канонізація святих не була ще передана папській курії та, як показує Боккаччо у своїй новелі, була досить простим, буденним обрядом (з наук.-попул. літ.);

Перед тим, як стати на чолі римської курії, Климент тривалий час був нунцієм у Польщі (з публіц. літ.);

Єпархіальна курія – це призначені єпископом духовні особи, а також миряни, які допомагають йому у виконуванні апостольського служіння (із журн.);

(2) Феода́льна ку́рія – у часи середньовіччя рада і суд при сеньйорі з його найближчих васалів.

Феодальна курія з посиленням королівської влади перетворилася в більш вузьку раду наближених короля (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курія — (папська або римська) папська установа для керування цілою католицькою церквою [II] Словник з творів Івана Франка
  2. курія — ку́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. курія — див. вихор; заметіль Словник синонімів Вусика
  4. курія — -ї, ж., іст. 1》 У Стародавньому Римі – одиниця родової організації суспільства. 2》 Провінційний міський сенат в Римській імперії. 3》 В Західній Європі у середні віки – рада сеньйора з його васалами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. курія — ку́рія (лат. curia, від cum – разом і vir – чоловік) 1. У Стародавньому Римі одиниця родової організації суспільства, що складалася з 10 родів. 2. У Стародавньому Римі періоду імперії міський сенат; будинок, де збирався сенат. 3. Феодальна... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. курія — Ку́рія, -рн, -рією; -рії, ку́рій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. курія — КУ́РІЯ, ї, ж., іст. 1. У стародавньому Римі — одиниця родової організації суспільства. 2. У деяких буржуазних країнах — розряд виборців за якоюсь ознакою (майно, стан, національність і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
  8. курія — (лат. — громада мужів) Адміністративна споруда або просторий зал для засідань міського самоврядування чи сенату у Стародавньому Римі, яка звичайно входила до складу форуму. Нерідко будівля К. об'єднувалася з коміціями — місцями народних зборів. Архітектура і монументальне мистецтво