курія

Ку́рія, -рн, -рією; -рії, ку́рій

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курія — див. вихор; заметіль Словник синонімів Вусика
  2. курія — КУ́РІЯ, ї, ж., іст. 1. У стародавньому Римі — одиниця родової організації суспільства. 2. У деяких буржуазних країнах — розряд виборців за якоюсь ознакою (майно, стан, національність і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
  3. курія — (папська або римська) папська установа для керування цілою католицькою церквою [II] Словник з творів Івана Франка
  4. курія — -ї, ж., іст. 1》 У Стародавньому Римі – одиниця родової організації суспільства. 2》 Провінційний міський сенат в Римській імперії. 3》 В Західній Європі у середні віки – рада сеньйора з його васалами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. курія — ку́рія (лат. curia, від cum – разом і vir – чоловік) 1. У Стародавньому Римі одиниця родової організації суспільства, що складалася з 10 родів. 2. У Стародавньому Римі періоду імперії міський сенат; будинок, де збирався сенат. 3. Феодальна... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. курія — (лат. — громада мужів) Адміністративна споруда або просторий зал для засідань міського самоврядування чи сенату у Стародавньому Римі, яка звичайно входила до складу форуму. Нерідко будівля К. об'єднувалася з коміціями — місцями народних зборів. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. курія — КУ́РІЯ, ї, ж., іст. 1. У Стародавньому Римі – одиниця родової організації суспільства, що складалася з 10 родів. В період утворення держави курії стали найважливішим військово-політичним осередком римського суспільства (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. курія — ку́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови