кутас
КУ́ТА́С, а, ч., діал.
Прикраса з ниток або тканини на одязі, шторах і т. ін.; китиця.
– Вмирати, братці, козакам не диковина, – сказав сотник і надів на голову високу смушеву шапку з червоним верхом і кутасом (М. Старицький);
Мала [Парасинка] на собі .. багато вишитий кожух із звисаючими кутасами (О. Кобилянська);
Нежонаті [хлопці], а це багато значить. Вони носять ще капелюхи з кутасами (Мирослав Ірчан);
Сторгував для матері вовняну хустку на зиму та червоні, з кутасами, не вельми дорогі чобітки для Марти (І. Нижник);
Нареченому з червоних і зелених ниток зсукали шнура з кутасами, підпоясали сорочку (Є. Пашковський);
* У порівн. Похмурий звіробій викидав купи зірок, яскраво-жовтих, проте сумних, як золоті кутаси на чорних боках домовини (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)