кутастий
КУТА́СТИЙ, а, е.
1. Який має кути (у 1 знач.), виступи.
На пісках у Біляях і поблизу Крутого Яру помітні ознаки стародавнього житла або військового стану: печища, череп'я та маслаки, кутасті кінці стріл, кулі, креміння, а часом і гроші (А. Кащенко);
Кутаста величезна торбега не завжди плавно вписувалася у ширину сходової клітки (Ю. Андрухович);
// Який схожий на кут.
Лискучий рудий вогонь перебіг через картоплю, скочив через городьбу [огорожу], яка щирилась кутастим камінням, залізом та кістками (Є. Гуцало);
Вночі я прокинувся й побачив силует самотньої сутулої фігури з важкою кутастою ношею в руках (Любко Дереш);
Не менш шкідливим захворюванням сої є бура кутаста плямистість (з наук. літ.).
2. З гостро випнутими з-під шкіри кістками.
Він схуд, пожовтів, маслаки повипинались на обличчі, і воно з круглого стало кутастим і безкровним (С. Добровольський);
Чоловік ішов повагом; голова широко похитувалася, ніби на стеблині, – велика і кутаста (В. Барка).
3. перен., розм. Незграбний, вайлуватий.
Він був якийсь незграбний, кутастий у своєму новому необношеному костюмі, і це надавало йому ще більшої простоти (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)