кутній
КУ́ТНІЙ, я, є.
Розташований у кутку (у 1 знач.).
Я кинувся в кутню кімнату, де з початку навчального року жив у нас на квартирі восьмикласник Федя Горбач (Б. Антоненко-Давидович);
Кутні вежі з тихим рипінням оберталися і мацали довгим промінням у гущавині саду (Ю. Смолич);
// заст. Те саме, що поку́тній.
В кутньому вуглі стояв кіот з образами в срібних позолочених шатах (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)