кутник

КУ́ТНИК, а, ч.

1. Інструмент для вимірювання і розмічання кутів.

До найпростіших вимірювальних інструментів належать: масштабна лінійка, кронциркуль, нутромір, кутники (з навч. літ.);

Розмітку деталей слід проводити за допомогою лінійки, кутника, кернера, розмічального штангенциркуля (з навч. літ.).

2. Те саме, що ку́тик 2.

Сталевий кутник використовують при будівництві практично будь-яких об'єктів: для зміцнення залізобетонних та металевих конструкцій, як жорстка арматура при створенні різних конструкцій (з навч. літ.);

Клієнт за поставлену продукцію розрахувався металевим кутником. Щоб накрити дах на м'ясокомбінаті, Рибченко виміняв його на покрівельне залізо (з газ.).

Значення в інших словниках

1. кутник — ку́тник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кутник — -а, ч., тех. Інструмент для вимірювання і розмічення кутів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кутник — Різновид профілю; див. профіль.  Універсальний словник-енциклопедія
4. кутник — КУ́ТНИК, а, ч., техн. Інструмент для вимірювання і розмічення кутів. До найпростіших вимірювальних інструментів належать: масштабна лінійка, кронциркуль, нутромір, кутники (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 29).  Словник української мови в 11 томах