кучмити

КУ́ЧМИТИ, млю, миш; мн. ку́чмлять; недок., кого, що, розм.

Те саме, що кошла́тити.

Вітер кучмив моє довге волосся (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. кучмити — ку́чмити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. кучмити — -млю, -миш; мн. кучмлять; перех., розм. Те саме, що кошлатити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кучмити — КОШЛА́ТИТИ (робити кошлатим), КО́ШЛАТИ, КУЙО́ВДИТИ, РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, СКУЙО́ВДЖУВАТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ, КУДО́ВЧИТИ розм., РОЗКОШЛА́ЧУВАТИ розм., КУ́ДЛАТИ розм., КОСМА́ТИТИ (КОСМА́ЧИТИ) розм., КУ́ЧМИТИ розм., ПА́ТЛАТИ розм., РОЗПА́ТЛУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. кучмити — КУ́ЧМИТИ, млю, миш; мн. ку́чмлять; перех., розм. Те саме, що кошла́тити. Вітер кучмив моє довге волосся (Ю. Янов., V, 1959, 143).  Словник української мови в 11 томах