кучматий
КУЧМА́ТИЙ, а, е, розм.
Те саме, що кошла́тий.
Денис, повернувши кучмату голову до тепла, спить на кожусі (Григорій Тютюнник);
Вмить кучматі русяві пасма розпались, і з їхніх свавільних хвиль постало миловидне й блискуче, наче обкатана морська галька, обличчя дівчинки (Є. Гуцало);
Макова хмара ластівок всмоктується кучматим верховіттям ясена (Є. Пашковський);
З-за рогу, заступаючи кучматою шапкою сріблясту підківку місяця, показується чоловіча постать у кожусі (В. Бабляк);
Густий, кучматий туман перекочується понад селом білими і м'якими, як вистигла кульбаба, хвилями (Є. Доломан);
Лице його здалось Тарасові багровим круглим місяцем, на якому вмостилася кучмата хмара волосся (Василь Шевчук);
Ми впливли в білі кучматі хмари, і кожна хмара була наче яблуня в цвіту (В. Дрозд);
* Образно. Їх [верби] восени пообрубували, і тепер із їх кучматих голів виростали нові тонкі паростки (В. Гжицький);
// З кошлатим волоссям на голові.
Щербина, бувало, обдурював .. і кучматих румунських циган-переводчиків, які нерідко з краденими кіньми перебиралися з королівства на Поділля (М. Стельмах);
Гість на всього міха розтягнув гармонію і махнув чорною кучматою головою (А. Михайленко).
Словник української мови (СУМ-20)