кучма
КУ́ЧМА, и, ж., розм.
1. Висока бараняча шапка.
Татарська кучма насунулась йому на очі, ніс закандзюбився (О. Стороженко);
Микула одягнув довгу одежу, неначе рясу, насунув на голову кучму (О. Маковей);
Там стояв Куліш. За ним видно було присадкувату фігурку Бурлаківського, зодягненого в кучму й кобеняк (О. Ільченко);
* Образно. Щезла з Хребта-гори вже сніговая блискучая кучма (І. Франко);
Безладно розкидані хати .. дрімали, попритулявшись до крутих схилів яруги, насунувши на вікна завалені снігом кучми солом'яних дахів (В. Речмедін);
* У порівн. Вид у нього засмажений, полуплений од спеки, чуб кучмою, нестрижений (С. Васильченко);
// Має вигляд високої кудлатої шапки.
Ґанок з білими колонами був закутаний виноградом, вочевидь здичавілим, а окремі його батоги вигналися аж на дах і творили густу кошлату кучму (Ю. Винничук);
Вiд густої кучми рудих чорнобривцiв на пiдвiконнi йшов гiркуватий аромат клумби з дитинства (Г. Вдовиченко).
2. чого, перен. Густе підстрижене волосся, що нагадує шапку.
Голову його вже вкривала буйними сріблястими хвилями кучма сивого волосся (Ю. Смолич);
Буває, що набреде тут на їхню екскурсію табірний баяніст, в якого на голові ціла кучма густої вовни, аж дивно, чому його не стрижуть у таку спеку (О. Гончар);
Попелясте волосся кучмою сиділо на голові (Ю. Бедзик);
// Скуйовджене волосся.
Вигляд справді був у Тараса не женихівський: нестрижена біла кучма, чорна сорочка, латані білі штани (С. Васильченко);
Він довго морщить лоба, трясе кучмою і бородою, вилічуючи, скільки буде верст до Медвина (М. Стельмах);
І вже позираю підозріло на парубійка, який напирає на мене. У засмальцьованій робі, руки в мазуті, кепочка ледь тримається на кучмі волосся (А. Дімаров);
Поскидали [скіфи] з голів смушеві шапки й підставляли свої нечесані кучми дощеві (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)