кушити

КУШИ́ТИ, ів, мн. (одн. куши́т, а, ч.; кушитя́нка, и, ж.).

Група народів, які проживають в Східній Африці; представники цих народів.

І сказав Йоав до кушита: Іди, донеси цареві, що ти бачив. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Аарон та Маріям заздрять своєму братові (дорікають Мойсею за жінку кушитянку) (з рел.-церк. літ.);

Населення Ефіопії складає 58,6 млн. осіб і розділено на дві етнічні групи – семіти і кушити (з Інтернету).

Значення в інших словниках

1. кушити — Група народів, які проживають в сх. Африці (афари, беджа, фелаші, оромо, сомалійці); бл. 29 млн.; вважаються корінним африк. населенням; найдавніші сліди культури датуються IX-VIII тис. до н.е.; засновники Кушанського і Меройського царств; мови кушитської групи.  Універсальний словник-енциклопедія