кушити
КУШИ́ТИ, ів, мн. (одн. куши́т, а, ч.; кушитя́нка, и, ж.).
Група народів, які проживають в Східній Африці; представники цих народів.
І сказав Йоав до кушита: Іди, донеси цареві, що ти бачив. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Аарон та Маріям заздрять своєму братові (дорікають Мойсею за жінку кушитянку) (з рел.-церк. літ.);
Населення Ефіопії складає 58,6 млн. осіб і розділено на дві етнічні групи – семіти і кушити (з Інтернету).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кушити — Група народів, які проживають в сх. Африці (афари, беджа, фелаші, оромо, сомалійці); бл. 29 млн.; вважаються корінним африк. населенням; найдавніші сліди культури датуються IX-VIII тис. до н.е.; засновники Кушанського і Меройського царств; мови кушитської групи. Універсальний словник-енциклопедія