кушка

КУ́ШКА, и, ж.

Дерев'яний кухоль.

Авило виклепав косу .. А Федір уже біля колодязя в кушку піску, води набрав (А. Головко);

Стежкою іде Мирон; за плечима збита коса, при поясі кушка з мантачкою, в роті люлька (М. Стельмах);

Дзвонить літо далиною, І зітха зозуля в гаї, А потік пересихає, В кушки виношений мною (Д. Павличко);

* У порівн. Ой дівчино чорнобрива, маєш ніс, як кушку (з народної пісні);

Скивиці і щелепи понабрякали, ніс роздуло, як кушку (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. Кушка — Ку́шка іменник жіночого роду місто в Туркменистані  Орфографічний словник української мови
2. кушка — -и, ж. Дерев'яний кухоль, у якому косарі тримають гострильний брусок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кушка — ку́шка вул. ніс (ср, ст)|| = каляфйор  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. кушка — КУ́ШКА, и, ж. Дерев’яний кухоль, у якому косарі тримають гострильний брусок. Авило виклепав косу.. А Федір уже біля колодязя в кушку піску, води набрав (Головко, І, 1957, 211); Стежкою іде Мирон; за плечима збита коса, при поясі кушка з мантачкою...  Словник української мови в 11 томах
5. кушка — Кушка, -ки ж. 1) У косцевъ: родъ деревяннаго стакана, въ который вкладывается точильный брусокъ и мусак — кусокъ отточенной стали; сосудъ этотъ имѣетъ вухо, которое затыкается за поясъ косца. Шух. I. 169, 307. Вх. Зн. 31. Въ Екатер.  Словник української мови Грінченка