кушнір

КУШНІ́Р, а́, ч.

Фахівець, що вичиняє хутро і шиє з нього одяг, головні убори тощо.

Взяв мене батько од череди й почав вчити кравцювать. Він, бач, був кравцем і кушніром (І. Нечуй-Левицький);

Зажила собі великої слави дивовижно гарна робота гуцульських кушнірів. Це вони шиють напрочуд гарне вбрання – кептари (Т. Масенко);

Якийсь кравець Іван Красовський став віцесеньйором, кушнір Хома Бабич – скарбником (Р. Іваничук);

Серед горе-колег вже лунали хмільні пропозиції щодо куштування тюленячого м'яса та продажу місцевим кушнірам цінної шкіри (І. Роздобудько).

Значення в інших словниках

1. Кушнір — Кушні́р прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. кушнір — [кушн’ір] -ра, м. (на) -ров'і /-р'і, мн. -ри, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
3. кушнір — -а, ч. Фахівець, що вичиняє хутро зі шкури та шиє хутряні вироби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кушнір — ЧИНБА́Р (ремісник, який чинить шкури), ГАРБА́Р заст.; КУШНІ́Р (той, хто вичиняє хутро та шиє хутряні вироби). Знайшлися серед них і чинбарі, які досить уміло вичиняли смушки з овечих шкур, юхту — з телячих (А.  Словник синонімів української мови
5. кушнір — Кушні́р, -ні́ра́; -ні́ри́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. кушнір — КУШНІ́Р, а, ч. Фахівець, що вичиняє хутро із шкури та шиє хутряні вироби. Взяв мене батько од череди й почав вчити кравцювать. Він, бач, був кравцем і кушніром (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах